27100, м. Новоукраїнка, вул. Соборна, 59   e-mail: inbox1@nu.kr-admin.gov.ua
Про адміністраціюПро район Економіка Сільське господарство Соціальна сфера Контакти

Адміністративні послуги

Нормативно-правові акти

Звернення громадян

ЦНАП

Регуляторна політика

Державні закупівлі

Фінанси

Консультації з громадськістю

Доступ до публічної інформації

Запобігання проявам корупції

Громадська рада

Реагування на критику

Архітектура та ЖКГ

Інформація для виборців

Архів

Територіальні органи

Органи місцевого самоврядування

Військовозобов'язаним

Європейський вибір

Запрошуємо до обговорення

 
 
Головна

Слово Президента на VII Національному молитовному сніданку

 

Ваша Святосте!

Ваші блаженства!

Дорогі друзі, дорогі брати і сестри!

Важко уявити – сьогодні вже сьомий молитовний сніданок.

З кожним молитовним сніданком Україна стає ближче до Бога. Зараз, коли ми бачимо цифру у 1030 років Хрещення Київської України-Русі, я дуже добре пам’ятаю 1988 рік, коми святкували тисячоліття. І ніхто уявити собі не міг, що через 30 років Україна буде незалежною, Україна відбудеться як держава і нам як повітря буде потрібна Єдина Помісна Православна Українська Церква.

Чому це так важливо? Тому, що кожен з нас розуміє – без церкви немає держави. Без церкви нема нації. І Церква абсолютно важливий атрибут суверенної, незалежної України. І саме тому ми так молимося і боремося за Церкву.

Конгресмен Лої казав про силу молитви – друзі, шість місяців тому ніхто в цьому залі уявити не міг, що ми так близько підійдемо до Томосу — Його Всесвятість і Патріарх Константинопольський і Синод слов’янського патріархату має нарешті прийняти рішення щодо надання Томосу щодо Помісної Церкви великій європейській 45-мільйонній нації – нації українців.

Ви спитаєте мене, чому це стало можливим. А тому, про що говорив пан конгресмен, – сила молитви.

Я абсолютно переконаний – без Божої допомоги ми б не змогли зробити й кроку. Сила молитви була тоді, коли ми молилися про перемогу Революції Гідності. Тоді теж казали, що це не можливо. Що влада сильна як ніколи – народ ніколи не переможе. І Господь почув нашу молитву.

Сила молитви була й тоді, коли наші війська виходили з оточення під Ізварино і під Довжанським. Казали, що вони будуть в оточенні і ніхто з них не спасеться. Сила молитви була й 15 лютого 2015 року під час виходу наших військ з-під Дебальцевого. Уявити собі не можете, як всю ніч я не міг заснути і молився про те, щоб Господь дав нам спасіння. І незважаючи на те, що ворог думав, що ми в оточенні, ми вийшли і зберегли наші сили.

Сила молитви була й тоді, коли ми проводили реформи, які рішуче змінювали нашу країну. І теж казали, що це неможливо, тому, що за 26 років до того ніхто не міг проводити тих законів. І ми досягнули цього.

Сила молитви була тоді, коли в президентському офісі я сиджу напроти керівників всіх фракцій українського парламенту, і мені кажуть: «Пане Президенте, ну навіщо ви кажете? Ніколи не буде того безвізу, ніхто нам його не дасть. В Європі проблеми з біженцями, вони мають величезні внутрішні проблеми, і ніхто не піде на ризик для того, щоб надати право безвізових подорожей великому українському народу». Це точно не відбулося без допомоги Бога.

З Божою допомогою ми побудували українську армію. Як кажуть — одну з найбільш ефективних у Європі. І сьогодні вона є гарантом і оплотом нашої незалежності. Ми ні на кого не збираємося нападати, але українська армія здатна захистити на сьогоднішній день українську землю, український суверенітет, українську територіальну цілісність. І вперше в українській армії з’явилися капелани для того, щоб нести слово Боже, чого не було до цього ніколи. Я точно впевнений, що це правильне рішення і це рішення допомагає нам боротися за рідну землю і перемагати. Сила молитви.

У цьому залі зібралися люди, які не просто вірять в Бога – це дуже важливо, я хочу подякувати за те, що ви вірите в Україну. І ця віра, разом з вірою в Бога допомагає і буде допомагати нам перемагати.

Ви сьогодні згадували Радянський Союз. Ключова позиція всієї нашої команди, всього українського народу сказати останнє «прощавай» Радянському Союзу і ніколи туди не повертатися. Сказати останнє «прощавай» російській імперії і ніколи туди не повертатися.

Об’єднатися всім і привести велику українську націю назад до Європи, до європейської родини, бо ми звідти. І завжди мріяли повернутися туди. І те, що зроблено за останні чотири роки – це є величезне досягнення кожного з вас.

Друзі, п’ять років тому вдвічі менше людей пишалися, що вони спілкуються українською мовою. П’ять років тому на телеканалах України була лише російська мова, російські фільми. Вчора я повернувся з відкриття в «Мистецькому Арсеналі» книжкового форуму. П’ять років тому у нас всі книжки були російською мовою. І п’ять років тому півтори тисячі пам’ятників Леніна стояли по всій Україні. Подивіться, яку дистанцію ми пройшли: запроваджені квоти на українську мову на телебаченні, запроваджені квоти на українську мову на радіо, публіцисти, письменники кажуть, що на сьогоднішній день набагато легше стало писати і друкувати книги. Чому? Та тільки тому, що держава допомагає, тому, що їх читають. А книги мертві, якщо їх не читають. І це наш з вами здобуток.

І сьогодні, під час поїздки в Івано-Франківськ я підпишу Указ про проголошення десятиріччя української мови з абсолютно чіткими кроками що ми маємо зробити за ці десять років.

Я хотів би згадати, як ми минулого року святкували 500-річчя реформаторства. Друзі, теж не можна було собі уявити, щоб в Україні на державному рівні відбулося таке святкування. І я хочу привітати кожного з вас, що ми так гідно сьогодні повертаємо країну до Бога. Це надзвичайно важливо.

І приємно відзначити ініціативу протестантських церков і Українського біблійного товариства, яка була підтримана Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій про проведення Року слова Божого в Україні. П’ять років тому це уявити собі не можна було.

Подивіться, як ми змінилися за ці п'ять років.

Я вітаю проведення Національного дня молитви за Україну, який відбудеться найближчої суботи. І ми пишаємося, що в Україні найскладніше питання співжиття релігій і культур завждив вирішувалося мирно, без насильства, у правововму полі.

Єдине, що порушило наш внутрішній мир, – це є російська агресія. Грубо порушуючи міжнародне право, підло анексувавши незаконно Крим, напала на Сході нашої країни. І я хотів би висловити величезну вдячність усім представникам церков, які щоденно допомагають нам у молитві за армію, в молитві за Україну і вирішенні величезної кількості соціальних проблем, які породжені війною. Всіх тимчасово переміщених осіб запрошують до церкви для того, щоб спільною молитвою допомогти людям і Україні.

Я наголошую на тому, що я є оптимістом. Я наголошую на тому, що у нас, я впевнений і молюсь про це, коли буде Єдина Помісна Українська Православна Церква – у нас не буде улюбленої церкви держави. У нас всі церкви будуть рівні перед Законом. І церква буде відділена від держави. І ми збережемо конфесійні права кожного громадянина обирати свою дорогу до Бога. Але, як я вже казав у Парламенті, я дякую Парламенту за те, що він підтримав моє звернення до Вселенського Патріарха майже одноголосно, лише одна фракція була проти. Я дякую за те, що ми з вами зберегли спокій у Парламенті - ми не допустили там бійки і крові. Я дякую за вашу мудрість. Я дякую Українському народу, який не піддасться на провокації.

І там, у тому Парламенті, я сказав дуже важливу річ: церква має бути відділена від держави, але в першу чергу – від сусідньої держави, країни-агресора, якій ми не маємо дати права працювати п’ятою колоною, бо це наша з вами відповідальність за Україну, яку ми любимо понад усе.

Я абсолютно переконаний, що з нами воля Божа, з нами допомога Божа. І з нашою боротьбою, з нашою спільною молитвою український народ має, він заслужив це, він заплатив за це дуже високу ціну, отримати Томос від Вселенського Патріарха і дуже відповідально створити те, чого ми були позбавлені більше трьохсот років. Триста років мріяла наша нація отримати свою Церкву і завершити створення незалежної, суверенної, фантастичної, європейської держави Україна.

Слава Гоподу Богу і слава Україні!

 Маєте проблеми зору?
Для збільшення розміру шрифта натисніть на клавіатурі одночасно 
"Ctrl" і "+"

Толерантне ставлення до людей з інвалідністю